Понад тисячу років тому київський князь Володимир Святославович наказав збудувати над річкою Стугною „город” і назвав його своїм новим християнським іменем – Василів.
Протягом кількох століть Василів залишався важливим стратегічним пунктом в давньоруській державі і відігравав величезну роль у її економічному та політичному житті. Саме тут проходив так званий Васильківський торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. Укріплене високими земляними валами та ровами, заповненими водами Стугни, місто – фортеця було великою перешкодою для ворогів на підступах до Києва.
Минали роки , змінювалося обличчя міста, трансформувалася в часі навіть його назва. У 1157 році Василів дістався в удільне володіння синові київського князя Юрія Володимировича – Василькові Юрійовичу. Відтоді і став він Васильковом.
У 1240 році місто зазнало нападу ординців, які за лічені дні перетворили його на згарище.
В середині чотирнадцятого століття Васильків разом з київськими землями на декілька століть відходить до Литовської, а потім до Польсько - Литовської держави.
Лише наприкінці сімнадцятого століття починається відродження міста.
З 1797 року після приєднання Правобережної України до Росії Васильків стає центром повіту, а в 1852 – му отримує власний герб.
Середина дев’ятнадцятого – початок двадцятого століття ознаменований для Василькова стрімким розвитком насамперед хліборобства і торгівлі. Тут працювали тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний і шкіряний заводи. Що стосується медичних і освітянських закладів, то в ті часи в місті функціонувала лікарня аж на двадцять ліжок, двокласне училище, п’ять чоловічих і одна жіноча школи грамоти.
У липні 1921 року Васильків віднесено до селищ міського типу, а навесні 1923 -го він став райцентром. 1935 року Васильків віднесено до категорії міст, а через 40 років – у 1975-му він стане містом обласного підпорядкування...
В обрисах міста можна побачити тісне переплетіння різних історичних епох. Тут і знамениті Змієві Вали – оборонні споруди доісторичних часів, і визначна архітектурна пам’ятка – собор Преподобних Антонія і Феодосія, збудований в 1755 – 1758 роках, та ще одна перлина зодчества – Свято – Миколаївська церква, споруджена 1792 року.
В Меморіалах Слави та пам’ятниках увіковічена пам’ять двічі Героїв Радянського Союзу О. О. Головачова, С.В. Хохрякова, Героїв Радянського Союзу М. Л. Бурки, П. С. Кітченка та наших земляків , які захищали і віддали своє життя за наше місто, нашу Батьківщину в роки Великої Вітчизняної Війни.
Сучасний Васильків займає чільне місце серед промислових, освітянських та культурних центрів Київщини.
Нині в місті працюють підприємства харчової, легкої, обробної та інших галузей промисловості. Розвивається мале підприємництво.
Протягом кількох століть Василів залишався важливим стратегічним пунктом в давньоруській державі і відігравав величезну роль у її економічному та політичному житті. Саме тут проходив так званий Васильківський торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. Укріплене високими земляними валами та ровами, заповненими водами Стугни, місто – фортеця було великою перешкодою для ворогів на підступах до Києва.
Минали роки , змінювалося обличчя міста, трансформувалася в часі навіть його назва. У 1157 році Василів дістався в удільне володіння синові київського князя Юрія Володимировича – Василькові Юрійовичу. Відтоді і став він Васильковом.
У 1240 році місто зазнало нападу ординців, які за лічені дні перетворили його на згарище.
В середині чотирнадцятого століття Васильків разом з київськими землями на декілька століть відходить до Литовської, а потім до Польсько - Литовської держави.
Лише наприкінці сімнадцятого століття починається відродження міста.
З 1797 року після приєднання Правобережної України до Росії Васильків стає центром повіту, а в 1852 – му отримує власний герб.
Середина дев’ятнадцятого – початок двадцятого століття ознаменований для Василькова стрімким розвитком насамперед хліборобства і торгівлі. Тут працювали тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний і шкіряний заводи. Що стосується медичних і освітянських закладів, то в ті часи в місті функціонувала лікарня аж на двадцять ліжок, двокласне училище, п’ять чоловічих і одна жіноча школи грамоти.
У липні 1921 року Васильків віднесено до селищ міського типу, а навесні 1923 -го він став райцентром. 1935 року Васильків віднесено до категорії міст, а через 40 років – у 1975-му він стане містом обласного підпорядкування...
В обрисах міста можна побачити тісне переплетіння різних історичних епох. Тут і знамениті Змієві Вали – оборонні споруди доісторичних часів, і визначна архітектурна пам’ятка – собор Преподобних Антонія і Феодосія, збудований в 1755 – 1758 роках, та ще одна перлина зодчества – Свято – Миколаївська церква, споруджена 1792 року.
В Меморіалах Слави та пам’ятниках увіковічена пам’ять двічі Героїв Радянського Союзу О. О. Головачова, С.В. Хохрякова, Героїв Радянського Союзу М. Л. Бурки, П. С. Кітченка та наших земляків , які захищали і віддали своє життя за наше місто, нашу Батьківщину в роки Великої Вітчизняної Війни.
Сучасний Васильків займає чільне місце серед промислових, освітянських та культурних центрів Київщини.
Нині в місті працюють підприємства харчової, легкої, обробної та інших галузей промисловості. Розвивається мале підприємництво.
